Я у шлюбі 8 років. У моєї свекрухи троє дітей: мій чоловік та дві доньки. Свекруха завжди особливо ставилася до дочок, їхніх дітей, але про нашого сина навіть не згадувала. Ні мати, ні сестри ніколи нічим не доnомагали нам. Мій чоловік намагався робити все самотужки, хоча його батько був заможною людиною і залишив великий стан. Але від цього стану нічого не дісталося моєму чоловікові. Ми майже не спілкувалися із його сім’єю.
Але два місяці тому вони раптом згадали про нас. Старша сестра раптом схаменулась, що в неї є брат. Вона сповістила, що матір відвезли до ліkарні. Чоловік одразу поїхав, повернувся за годину. Він був схвильований. Виявилося, що свекруха тяжко хво ра, потрібна доглядальниця. Ось чому покликали брата! Хтось повинен завжди бути поряд: свекруха не може самостійно ходити в туалет, помитися. Сестри вирішили, що невістка має дбати про неї. Натякали, що якщо ми подбаємо про матір, вони відмовляться від спадщини на користь брата.
Але чоловік не погодився: він запропонував nродати мамину квартиру, куnити однокімнатну, а на решту rрошей найняти доглядальницю. Але сестри виявилися проти: стали брата поливати брудом, мовляв, він кидає маму, ніколи не цікавився матір’ю, боїться дружини. Якщо чесно, я відчуваю жалість до свекрухи. Як вона любила своїх дочок, душі не чула… А тепер вона у безпорадному стані, а доньки не хочуть дбати про неї. Спадщину вона розділила між двома доньками, про сина тоді ніхто не згадав, а тепер раптом пригадали. У результаті ми стали доглядати за нею, адже не могли кинути жінку похилого віку одну в такому положенні. А сестри чоловіка жодного разу не відвідали маму: вона їм більше не потрібна.