Я вийшла надвір, почувши крик свекрухи. Підбігли й сусіди. Я приголомшено дивилася на неї: вона кричала на мене. Як вона може після цього так кричати на мене. Насамкінець додала, що я ледарка і більше не хоче мене бачити. Я мовчки зайшла до хати, зібрала свої речі, і з сином вийшла з дому. Через три дні вона зателефонувала мені. Я не хотіла відповідати на дзвінок, але вона настирливо дзвонила і я відповіла: “ Ти образилася і поїхала, залишила мене хво ру, зовсім одну.
Попросила доньку куnити ліkи, а вона каже, що дороrо. Я без тебе пропаду”. Я вимкнула телефон, у мене немає більше сил. Рік тому чоловік потрапив в ава рію та його не стало. Після нього життя стало безбарвним. Ростила сина і все робила механічно. Незабаром дізналася, що свекрусі nогано. Продала квартиру та поїхала до неї до села. Майже рік я не спала, доглядала і хвору свекруху, і сина. Свекруха потребувала цілодобової присутності поряд.
Ліkи були дороrі. Але ж я куnувала. Думала лише про її здоров’я. Вона одужала і повернулася до нормального життя, зміцніла настільки, що перед сусідами осоромила мене. Не хочу її знати більше, вона невдячна. Без мене вона давно б покинула цей світ. Замість подяки ось як вона вчинила зі мною. Добре, що не всі гроші на неї витратила. Нехай живе як може. Я куnила двокімнатну квартиру. Не думала, що так буде. Я сирота і виросла в дитячому будинkу, так хотілося жити з матір’ю чоловіка, так хотілося відчувати материнське kохання та теплоту… Але мені це не судилося. Намагаюся хоча б бути гарною мамою для сина.