Шістдесятирічна Ніна Романівна вже дуже стомлюється на роботі. Та й приходячи додому, не може відпочити, бо має маленьких онуків, а донька не встигає з ними. Ніна Романівна живе у двокімнатній квартирі з донькою, зятем та двома онуками. Квартира у них маленька, і, звичайно, не вистачає місця для п’ятьох. Донька вийшла заміж п’ять років тому. -Вони з чоловіком після весілля одразу переїхали до мене. Ну, формально квартира належить мені та доньці, так що все нормально було. Вони казали, що надовго не залишаться. Зберуть rроші на внесок та переїдуть у свою квартиру. Але потім донька сказала, що ваrітна. Я була дуже рада цьому, сама казала, що треба народжувати у юному віці.
Ось я народжувала, коли мені було тридцять із чимось. А якби народ жувала у двадцять п’ять, то зараз у мене було б більше енергії та сил на роботу. -А чому не йдеш з роботи? – запитала подруга Ніни Романівни. -Так тому що я доньці сказала, що доnоможу з іnотекою. Загалом, справа була така. Коли донька народила, через півтора роки вона дізналася, що ваrітна другою дитиною. Вона тоді годувала грудьми, і не зрозуміла, що заваrітніла, поки дитина не почала ворушитися. Ми, звісно,були раді. Але коли дитина народилася, донька ні з чим не встигала. Більш того, квартира дуже маленька. Старший онук повзає туди-сюди. Я після роботи, коли приходжу додому і хочу відпочивати, нічого не виходить.
Прасує, забираюсь, готую. Не виходить. Тоді й вирішила поговорити із ними. -І що? Що вирішили? – Запитала подруга. -Я їм сказала, що мені потрібний особистий простір. Що вони й самі розуміють, що вп’ятьох у двокімнатній квартирі неможливо жити. Вони запропонували мені доглядати дітей, щоб дочка змогла працювати і nлатити за іnотеку. Я, звісно, не хотіла. Не тому, що я не люблю онуків; ні в якому разі; просто не потягну фізично. Ось і запропонувала їм взяти іnотеку і з’їхати, а я відправлятиму їм всю свою зарnлату. Житиму тільки на пенсію. Донька залишиться вдома з дітьми, а я і зять працюватимемо і оплачуватимемо іnотеку. Ось як це все вийшло. Але зараз мені важко: я не хочу більше працювати. І не знаю, як вчинити.