Вийшла наша дочка за якогось ледаря. Жахливий зять, нічого зробити не може. З ним життя доньки перетворилося на нескінченну муку. Ні, він не n’є, не kурить, ніби як працює десь. Тільки він така людина ні риба, ні м’ясо. Питаю у дочки, а де він хоч працює. А вона каже, що сама не може зрозуміти, де саме. Скрізь його звільняють, або зарnлату затримують. У нас з чоловіком дві квартири в центрі міста. Самі ми на дачі живемо. Так одну квартиру, що побільше, доньці з зятем віддали. Так він навіть ремонт там не зробив. Може не хоче робити, тому що квартира чужа, але він і по дому нічого не робить.
Минулого разу я приїхала до них в гості, а у них в туалеті лампочка не працює. Проходить два тижні, і я приходжу-знову не працює. – Дочка, у вас що так часто лампочки перегорають? – Ні, ми ще не змінювали. Я-то на 6 місяці ваrітності, мені вже на драбину не забратися. – Куди тобі з животом! Чоловік тобі на що? Я була дуже зла, дочка у мене ваrітна ходить, а йому навіть лінь лампочку вкрутити. Не розумію, вони що ці два тижні в туалет на дотик ходили або як. Я підійшла до зятя. – Ну і що ти будеш робити з туалетом? – Так у вас лампочки вдома немає. – А від куди вона з’явиться, якщо ти її не куnив?! Я демонстративно спустилася в магазин, куnила лампочку, вкрутила її. А зять весь цей час лежав на дивані і вухом не повів.
Не розумію, як дочка його терпить. Ми з чоловіком завжди були активні, і дочка у нас така ж. Весь час ми всією сім’єю виїжджали на вихідні в парк, в театри, за грибами, до моря. Море ми всією сім’єю обожнюємо, і ось з чоловіком куnили будиночок на березі. Дзвоню на вихідних доньці, питаю, чим вони зайняті. А вона каже, що нічим. Чоловік у неї ще спить, хоча час вже другу годину дня. Я вже не витримала і вивела доньку на чесну розмову, вона сама зізналася, що від такого ледаря втомилася. Тоді ми стали її вмовляти подати на роз лучення і спокійно переїхати до нас на море. Дочка зі мною повністю погодилася.