Коли я була ваrітна, то відразу розуміла, що ростить дитину мені доведеться одній. Батько дитини, як дізнався про новину, то став слізно просити позбутися дитини. Я відмовилася. Батьки мене повністю підтримали, сказали, щоб я народжувала і ні про що не думала, що вони самі про все подбають. Так і сталося. Хлопець мій кудись втік, а мама і тато були раді онукові. Тато добре заробляв і матеріально забезпечував сім’ю. Мама допомагала по дому, все чистила, прибирала, готувала. Коли я намагалася вкласти свої rроші в сімейний бюд жет, то тато їх відразу віддавав мені:
– Навіщо ти дитячі rроші сюди кладеш? Витратити краще на дитину. А якщо я хотіла якось допомогти мамі на кухні, вона теж відмовлялася: – Не перенапружуйся, краще з сином посидь, я сама все приготую. Коли прийшов час виходити на роботу, то я все ж стала куnувати в будинок необхідні речі. І то це було чисто символічно. Мама повністю взяла на себе всі справи по дому і дивилася за сином. І все було б нічого, тільки от, коли на горизонті з’являвся який-небудь чоловік, то батьки починали бити тривогу. – Тобі що, одного разу було мало? Життя тебе нічому не вчить? Всі вони однакові, потім кине тебе і знову ваrітна прийдеш!! Чим старше ставав син, тим більше був контроль батьків.
Вони зверталися зі мною як зі школяркою. Мама постійно дзвонила і питала: де я, коли прийду, що за голос на другому плані, з ким я сьогодні працюю, що я сьогодні їла. Після корпоративів на роботі мене обов’язково забирав додому тато. З’явився в моєму житті чоловік. Мама як дізналася про це і про те, що я ходжу на побачення, то стала відразу хапатися за серце. Як побачить, що я збираюся з дому виходити, так відразу каже, що у неї тиск і мені потрібно залишитися поруч з нею, вдома. Чоловік увійшов в моє становище. Скасував одне побачення, друге … потім ще і ще. На десятий раз він просто скасував всі зустрічі зі мною. І знайшов собі ту, у якій мама більш здорова і менш контролююча.