З першим чоловіком я роз лучилася, коли доньці Ганні було 10 років. Переїжджати до батьків я не хотіла. Пам’ятаю, як у студентстві ми багато з ними сва рилися. А зараз, у мене вже дочка не маленька, зі своїм характером. Тоді вдома взагалі буде нестерпно перебувати, так я і вирішила зняти невелику квартиру. Йшов час; доньці вже 15 років було, коли я познайомилася з Миколою. Він був старший за мене на три роки. Він теж був в роз лученні, дружина пішла до нового чоловіка, молодше. У Миколи була своя квартира, трикімнатна. Коли ми зрозуміли, що вже готові з’їжджатися, то я з донькою переїхала до нього. Ганна не називала Миколу батьком, сама вже доросла, не було між ними теплих стосунків.
Якби Ганні було 5, була б маленька, то можливо, якісь батьківські почуття в ньому і виникли , а так-вони були один для одного чужі. Ганні виділили свою кімнату, хоч і маленьку, але головне, що окрему. Батько Ганни nлатив алі менти, правда зовсім небагато. А коли доньці виповнилося 18, то він подзвонив і натякнув, що вона вже велика і більше rрошей не буде. Тоді Ганна вступила до університету і на бюджетне місце потрапила. Нічого в житті не змінилося. Я nлатила за продукти, сама готувала. А Микола платив за комуналку. Загального бюджету у нас не було, кожен куnував у міру необхідності те, що сам хотів. І тут Микола завів зі мною розмову з приводу Ганни: – Адже вона вже велика дівчинка, самостійна.
Нехай або з’їжджає з моєї квартири, або nлатить за свою кімнату. – Миколо, а що сталося? Чим вона тобі так заважає? Адже проблем з rрошима у тебе немає, навіщо тоді… – Вона мені по факту ніхто. А те, що чужа людина у мене в квартирі живе, мене бентежить. – Але я проти того, щоб Ганна зараз працювала, вона ж в університеті весь день. – Тоді сама плати за дочку. – Ти пропонуєш своїй цивільній дружині nлатити за свою дитину? Так вже, не щастить мені з мужиками. З цими словами я зібрала свої і доньчини речі, і ми переїхали жити окремо в знімну квартиру. Не очікувала я від Миколи такої пропозиції через стільки років.