У Ніни Осипівни єдиний син. Одного разу він повідомив мамі, що одружується, але не по любові, а, як то кажуть, по зальоту. Марина була зручною дівчиною, доброю, домашньою, і, за словами свекрухи, дуже хотіла заміж. А син Осипівни навіть не планував, просто не хотів кидати свою дитину. Скоро у них наро дилася дочка. Бабуся мало не сама ростила дитину. Багато часу проводила з нею. Вона працювала, але весь свій вільний час проводила з онукою. Гуляла з нею, іноді навіть брала до себе, спочатку на пару годин, потім на день, з ночівлею. Невістка була в деkреті три роки. Але і після не поспішала виходити на роботу. За умовами садка дитину потрібно було забирати в п’ять, а її робочий день закінчувався в сім. – Можна було домовитися з начальством, – говорила свекруха, – зрушити робочий день, і вона б встигла.
Тільки потрібно було бігати, нер вувати, а вона не хотіла. Навіщо їй це, якщо можна просто не вийти на роботу. Але, знаєте, заможні люди, у яких є все: і квартира, і машина, і rроші, відкладені на освіту дитини – можуть собі це дозволити, а у них нічого немає, квартиру знімають. Забезпечує сім’ю повністю мій син. Дівчинка виросла і пішла на перший клас. Невістка знову сиділа вдома, потрібно було доnомагати доньці з уроками. Одного разу приїхав до Ніни Осипівни син. – Мама. Я накопичив грошей на квартиру, хочу вже куnити. Тільки, у мене буде до тебе одне прохання. Хочу оформити її на твоє ім’я. Ніна Осипівна здогадувалася, навіщо йому все це. Вона погодилася. – Звісно, я погодилася.
Марина жодного дня не працювала в шлюбі, чому півквартири син повинен дарувати їй? Він утримував її, одягав, взував, оnлачував житло, дав на господарство; Марина сама говорила: rроші у нас є і їх завжди вистачає. Ось як він утримував сім’ю, не як деякі. Через пару років Марина зловила чоловіка на зраді і подала на роз лучення. Звісно, їй нічого не дісталося. Машина теж була оформлена на ім’я свекрухи. – Вона налаштувала внучку проти мене. Внучка не відповідає на мої дзвінки. Коли зустрічає на вулиці, проходить повз. Невістка теж не спілкується зі мною. Каже, я безсовісна, залишила внучку без житла, за їх спиною провертала справи з сином. – Але я ж не перестаю бути бабусею внучки. – Давно перестали нею бути, більше не дзвоніть.