Складно мені стало. Ніхто мене не підтримує. Навіть рідна мати. Я у розлученні, три роки. Дочці моєї вже 4. Чоловік мій пішов від мене до якоїсь пацанки, яка в автосервісі працювала, машину його робила. Потім, звісно, завив. Повернувся за місяць, не міг із товаришем жити. А що я? Звісно, я його не прийняла. Думав, все так просто буде? Ну, він вже одружився давно. Нова дружина вже ва гітна, вона ніби мовчить, але їй явно не подобається, що її чоловік зі своєю донькою так багато часу проводить. Він, до речі, допомагає нам; якби не він, ми б на вулиці залишилися. Оренду квартири покриває він, я теж працюю, але його гроші вирішують для нас багато.
Взагалі після розлучення я мала повернутися до матері, як у всіх належить. Але йти нікуди. У неї двокімнатна квартира і там живе мій брат із дружиною та донькою. До речі, я нещодавно зустріла хлопця. Зустрічаємося ми пару місяців, звісно, хочеться, щоб все було серйозно. Із донькою я поки що його не знайомила, але він знає про неї. З мамою я домовилася, що буду приводити їй онучку раз на тиждень. Але нещодавно вона мені сказала, щоб її більше не приводила; на запитання «чому?», вона відповіла, що коли дві онуки разом, вони починають голосно грати, це, бачите, заважає відпочивати її синові. А мені не треба відпочивати?
Я раз на тиждень приводжу дитину до бабусі, у квартиру на яку я маю такі ж права. З якого дива він уявив, що може так вчинити з моєю дитиною. Я вже збиралася йти сваритися. На що почула від мами таку фразу: “Не лайся я на свята її заберу”. До свята ще три місяці. З чого він вирішив, що може так поводитися. По-перше, він лишає мою дитину уваги бабусі, по-друге, я маю права так само, як він, на відпочинок, по-третє – це моя квартира, але я винаймаю квартиру. Що порадите зробити? Я після цієї фрази готова відсудити у нього житлоплощу, але там мама, якби не вона…