Прийшла дочка Марина зі школи і заявила, що їй потрібно зшити сукню для свята. Вони танцювали танець сніжинок, тому плаття має бути відповідним. Я куnила ситцеву тканину і стала творити. Сукня вийшла шикарною, коли Марина кружляла, то спідничка піднімалася і виглядала, як балетна пачка. Донька не хотіла знімати сукню. Кожен день вона приміряла сукню і репетирувала танець. – Мамо, я сяятиму на святі яскравіше за всіх. Дивись, як у мене добре виходить. – говорила вона мені кружляючи в танці. – Звичайно, ти моя маленька принцеса. – відповідала я їй.
У день свята Марина одягла сукню, яку пошила їй бабуся. Вона була не менш красивою, сильно йшла доньці. Коли діти пішли переодягнутися, то я з нетерпінням чекала доньку. Сиділа, приготувавши телефон, щоб знімати її виступ. Коли дітки вийшли, то я сильно здивувалася. Марина була в сукні, яку їй пошила бабуся. Вона не переодяглася, а в її сукні танцювала інша дівчинка. Марина махала мені ручкою, пояснюючи, що все добре. Танець вдався, всі дівчатка і хлопчики станцювали як потрібно, було видно, що всі старалися. Після свята ми тримаючись за руки йшли додому, я вирішила дізнатися в чому справа. – Марин, а чому ти не переодяглася? – запитала я у неї.
– Мам, я сукню Ірі дала поносити. Вона своє забула, точніше у неї не було плаття. Я помітила, що вона не переодягається. Вирішила дізнатися чому, вона заnлакала. Мама не встигла їй зшити сукню, вона ж з багатодітної сім’ї. Я подумала, що я і так красива, адже на мені було симпатичне біле плаття. Ти ж не будеш лаятися? Сукня Ірі потрібніше була. – Звичайно, не буду. Ти у мене така добра, молодець. Пишаюся тобою. Не думала, що Марина зможе розлучитися зі своєю сукнею заради когось, адже вона кожен день її приміряла і красувалася перед дзеркалом. Увечері ми влаштували концерт для бабусь і дідусів. Марина одягла свою нову сукню і стала танцювати перед ними. А після ми пішли їсти торт з чаєм. Я дивилася на Марину і раділа, тому що вона росте хорошою людиною.