Останнім часом чоловік став якимось дивним-почав спортом займатися, перед теликом довго не зависав, робив компліменти, дарував подарунки. – Де мої гантелі? – запитав він одного разу. – Ти про ті, які вже 7-ий рік припадають пилом у підвалі? Вони в підвалі, – сказала я. – Чого це вони припадають пилом? Я даремно купив, чи що? – сказав той і пішов за гантелями. Відзаймався мій Максик хвилин 20 і пристав до сина. Він відключив комп’ютер Сережи від джерела живлення і змусив змагатися з ним у віджиманнях. Ми з сином були, м’яко кажучи, в шоці. До цього Максим весь день грів диван своїм жирком, а тут відразу так змінився… я навіть не знала, радіти або nлакати. Макс добив мене в наступний день. Чоловік повернувся з роботи з квітами. Я навіть в руки їх не взяла. Сльози так і лилися з моїх очей. – Я так і знала! – сказала я і побігла на кухню. – Що? Про що ти? – Ти мені зраджуєш на роботі, — я не могла заспокоїтися.
– Я працюю у виключно чоловічому колективі, так що твоє звинувачення-пряма образа, люба. Це мене не заспокоїло зовсім. Я ридала так, вся кухня була в моїх сльо зах. Тут я зрозуміла в чому справа: на весіллі я була тією ще стройняшкой, але мене рознесло, я почала харчуватися котлетками, фастфудом і здебільшого смаженою, шкідливою їжею. Я вирішила для себе: або я переходжу на здорове харчування (і автоматично домашні підтримують мене), або я втрачаю сім’ю. Так, голодною я стаю злою, як собака, але ж краще бути злою дружиною, ніж доброю розлученою. Я рвонула в магазин, набрала повний кошик овочів, повернулася додому, дістала пароварку, яка з гантелями припадала пилом в підвалі, і приготувала овочі на пару. Я засервировала 2 тарілки – для себе і чоловіка. Син в цей час ганяв на велику у дворі, який в підвалі чекав своєї години, поки його господар мочив перехожих на вулицях Сан-Андреаса.
Коли все було готово, Я покликав скривдженого чоловіка за стіл. Він прийшов, сів, розчаровано подивився на свою тарілку і сказав: – Це вже перебір! Не хочеш чоловіка годувати – так і скажи. Твої натяки ні до чого , – з цими словами він різко встав і пішов з кухні. У мене навіть сил nлакати більше не було. Я просто сиділа і дивилася на свої овочі. Чоловік в цей час говорив по телефону. – Мужик, я все зробив так, як ти радив – спортом займаюся, подарунки дарую, з сином займаюся, після роботи відразу біжу додому, нічого не доnомагає, — каже, — Ти ж говорив, це поверне іскру у відносини. Ні фіга! Я все почула, подивилася на повну, незайману тарілку і почала істерично сміятися. “Ось я вигадниця!” – думаю. Дістала сковорідку, кинула туди котлетки, додала масла, переклала все в тарілку і відправилася до чоловіка: – Ти у мене такий сильний, такий розумний… – Це ти мені? – встав він з місця. – Ти. Ти такий молодець. Будь-яка жінка може тільки мріяти про такого мужика, — кажу йому, обнявши за шию, як робила років 15 тому. Знаєте, що я для себе винесла з усього цього? Однієї іскорки вистачить, щоб влаштувати пожежу. Тепер ми з чоловіком як заново заkохані.