Начальник Олександр представив усім нову Аню: -Знайомтеся новий новий керівник ваших проектів. Зазначу, що у конкурсі, в якому ми беремо участь, є 5 компаній. Ваше завдання – виграти проект, вони мають обрати саме нас. З одного боку, Аня була натхненна, з іншого боку – боялася такої відповідальності. Адже на коні було дуже багато. А керівники інших проектів – справжні майстри. Не хотілося б розпочинати свою кар’єру з програшу. Коли начальник пішов, всі сіли на свої місця, але не зводили очей із нового керівника. -Так, мене ви вже знаєте. Тепер давайте я впізнаю вас. -Мене звати Женя. Я програміст. – чоловік виглядав старшим за Аню, але вона дивилася на нього як на розпещеного підлітка. -Я Мишко, дизайнер – продовжив худий хлопчина з кучерявим волоссям. -Я Катя. Працюю копірайтером – сказала боязка дівчина, поправляючи свій одяг. -Мене звуть Віка – і я фахівець з реклами. У мене одразу питання: якщо ми програємо, нас усіх звільнять?
Аня розгубилася від такого питання. -Чому ви так вирішили? -А Ви що думали? Найтепліше місце знайшли? – сказав Женя. – Тут усі ті, кого вигнали з інших команд. Це чудова нагода всіх нас звільнити. Хоча, якщо виграємо, є чудовий шанс проявити себе та залишитися. -Ми повинні зробити все, що в наших силах. -Але, давайте вже чесно – почала Віка, але в Ані тим часом задзвонив телефон… Їй намагалися додзвонитись і чоловік Степан, і мама. Усі бажали їй удачі. Мама не змогла поговорити з донькою, і вирішила трохи поговорити з подругою Мариною. -Привіт як ти? Що нового? -Все відмінно. В мене нова робота. А один хлопець виявляє на мою адресу особливу увагу. – Звісно, службовий роман? -Щось у цьому роді. ого.
І знаєш. Спасибі величезне Колі, що мою Аню на роботу влаштував. Я не чекала на такий подарунок. Донька має сьогодні перший робочий день. -Так? І на яку посаду? -Щось там керує, не знаю… Марина відключила телефон і зателефонувала до іншої подруги, Ліди: -Я Тобі зараз таке розповім! Уявляєш, у Тані на старості років роман розпочався. Навіщо їй це на старості? Сиди вдома. Займайся своїми справами. Чоловік, мені здається, аферист якийсь. Начебто б узяв мою доньку на роботу, але я вже здогадуюсь, що там її просто кинуть. Це її перша робота, не знаю навіть, що казати. Але все-таки є сумніви, не хочу все псувати, раптом я помиляюся. Поживемо побачимо…