Спочатку воно здавалося для мене абсолютно прекрасним, тихим і невинним. Прям кішечка. Я купився і впустив це до себе. Звідки я знав, на що воно перетворитися? Коли впустив його вперше, це Чyдовисько було ласкавим, скромним, мабуть, прикидалося! Довго хлюпалося у ванні, ніби не милася цілий місяць. Заспокоював себе: це ж лише на одну ніч. Але потім вона прийшла знову. І я знову впустив. Цього разу чyдовисько залишилося на кілька ночей. Був спокійний, адже знав, що зможу вигнати її будь-коли. Через місяць це чyдовисько запитало мене: «Чи можу я пожити тиждень?» І дістало з панцира рушник і зубну щітку.
Я знову погодився, адже не знав про її підступність. Спало воно мирно, ніколи мені не заважало. Іноді я прокидався посеред ночі, дивився на нього і розмірковував: «А якщо воно тут назавжди? Адже я хочу бути вільним”. Чyдовисько знову мене перехитрило. Виявилося, воно посварилося з матір’ю, і тепер йому нема де жити. Хотів уявити, а як виглядає ця Мати, але швидко відмовився від цієї ідеї. А я ж не маленька дитина. Мені вже давно за 40. Як я міг повестися? Чyдовисько часто варило якісь зілля.
Їхній запах мені дуже вже подобався. Розумів, що скоро опинюся в його пазурах. Так і сталося. Це Чyдовисько залишилося у мене назавжди. Зараз воно скрізь: на кухні, у ванній, моя улюблена шафа вже знищена. Воно купило нові шпалери, змусило віддерти старі. Воно бере мене своїми іклами щонеділі і тягне гуляти в парк. Я не знаю, що мені робити: я повністю у владі цього Жаху. Це Чyдовисько звати Таня. І я люблю її більше за життя…