Єгор Петрович зустрічався з Ганною. Два пенсіонери знайшли один одного. Їм було добре разом, вони гуляли парком, ходили до театру. Єгор був справжнім романтиком, часто дивував Ганну. Дарував цікаві подарунки, відвозив до кінця міста, щоб помилуватися зоряним небом. – Аня, нам треба з’їхатися. Ми не маленькі дітлахи, щоб ховатися по кутках. Ти маєш познайомити мене з дочкою, а я тебе з сином. – говорив Єгор. – Не хочу. Ось ми почнемо жити разом і битовуха нашу любов уб’є. – відповіла Ганна. Так вони й мешкали, кожен у себе. Якось після вистави «Академія сміху», Єгор покликав Ганну до себе. Поки вони їхали, вели жваву дискусію.
Вони обговорювали спектакль. Єгору сподобалася гра акторів, а ось Ганна чекала на великого. Коли вони доїхали до будинку, то Єгор у дверях помітив сина Рому з якоюсь дівчиною. – Ну, скільки можна чекати? Навіщо замки змінив? Я зайти не міг. Замерзли до кі сток. – кректав син Єгора. Єгора обурило, що син із Ганною не привітаємось, він зробив йому зауваження. – Вітаю. Коротше, це Аліна. Моя дівчина. Прошу любити та шанувати. Ми вирішили, що житимемо з тобою. Ти і так один у двоповерховому будинку живеш, так що стискати ми тебе не будемо. – підсумував Рома. У цей день Єгору та Ганні усамітнитися не вдалося, адже вони мали багато про що поговорити.
Після переїзду сина Єгор став рідко бачитися з Ганною. Жінці це не подобалося. А якось їй зателефонували з лі kарні. Єгор Петрович лежав там із перeломом ключиці. Ганна одразу ж побігла до коханого. Він мовчав як паpтизан, але Ганні вдалося добитися від нього правди. Виявилося, що Рома з Аліною знyщалися з пенcіонера. Примушували його готувати, прибирати за ними та забирати всі rроші. Ганна їла стримувала сльози. Єгор Петрович відмовив синові, а той його штовxнув зі сходів. Звідти та перeлом ключиці. Коли чоловіка виписали, то Ганна твердо вирішила. – Їдемо до мене! Я тебе до цих нелюдів не відправлю, – сказала Ганна.
Вони вже тиждень мешкали разом. Побут їхнього кохання не зруйнував. Увечері вони пішли гуляти. Коли Єгор та Ганна поверталися додому, то біля під’їзду їх чатував Рома. – Нарешті. Де rроші? Мені нема на що жити. Ти чого, сина рідного вирішив на цю стару поміняти? Рома почав розпускати руки. Ганна зателефонувала до пол iції. Вони приїхали швидко і забрали Рому. Єгор Петрович написав на нього зaяву. Єгор та Ганна стали жити разом. Ніщо їхнє кохання зруйнувати не могло.