Сашко був моряkом. Його перевели на новий корабель, вісь він ставши знайомитися з командою. Командир йому відразу не сподобався, був він якимсь самозакоханим і пихатим. Того дня вся команда відзначала день народження одного з моряkів, а Сашку того дня пити не хотілося. Він зайшов у каюту і почув, як хтось гірко плаче. Так він і познайомився з Нелі, вона була кухарем на кораблі. Була ще одна жінка, яка мила та прибирала за всіма. Альо вісь Нелі Сашко побачив уперше. -Що трапилося? Ображає хто? Ти тільки скажи, заступлюсь одразу… – Ні. Мені не допомогти. Нелі розповіла, що сама з маленького села.
Почався в неї роман із капітаном, він обіцяв, що розлучиться зі своєю дружиною, і буде з Нелі. У дівчини була невелика особливість-коcооkість. Але вона була просто чудовою доброю людиною. -Обіцяв, що зробить мені опе рацію на очі, і все буде добре. А зараз з’ясувалося, що я ва гітна. Він сказавши, що до мене хоч хтось міг у каюту заходити, дитину визнавати не збирається. А я з животом у село не можу повернутися – rан ьба. На аb орт не піду-rр іх. Шкода стало Сашкові дівчину, видно було, що вона дуже хороша. Запропонував одразу вийти за нього заміж. – Якщо не зможемо жити разом, то розлучимося. Все одно так ган ебно буде для твого села, буде зрозуміло, що чоловік був. У Нелі був варіантів, і вона погодилася. І Сашко зрозумів, що зробив правильний вибір, незважаючи на коcоокість, Нелі була просто красунею, так ще й господинею.
Прекрасно готувала, любила чистоту, правильно розподіляла фі нанси. Чи не дружина, а золото. Згодом і Нелі звикла до Сашка. Через два роки вона нар одила йому ще одного сіна вже від нього. Капітан чудово знав, що має сіна, але жодного разу не заводив на цю тему розмови з Сашком, та й фі нансово допомагати не збирався. Але Нелі з Сашком не потребували. Хоч жили вони скромно, зате дружно. – Пощастило мені з тобою, Сашко, щоб я без тебе робила? -Ні, це мені пощастило з такою дружиною, як ти. Опе рацію Нелі так і не зробили. Саші косооkість дружини не заважало, та й Нелі теж.