Нещодавно розкрилася моя брех ня. Я обманювала хлопця, кажучи йому, що мої батьки заrинули під час геологічних розкопок. Він був як завжди вдома, у двері до нас постукав кур’єр. Костя пішов відкривати двері, і кур’єр вру чив йому в руки судовий позов на моє ім’я. – Люба, тут написано, що на тебе подає до суду твоя мати. Напевно, помилка якась тебе ж виховувала тітка. У цей момент я зрозуміла, що рано чи пізно обман розкриється, тому краще розповісти йому самій. – Кость, моя мати жива. Не знаю, як ти приймеш історію мого життя, але зараз я тобі все розповім. Розмова буде довга, тому сідай зручніше. Отже, я росла в багатодітній родині. У мене два брати, один недавно відкинувся від передозування. Все дитинство я витратила на те, щоб доглядати за малими. Батьки цілу добу працювали, але rрошей було мало. Мати поводилася зі мною як з худобою. Якщо малі нашкодили, то винна була я. вона часто вдавалася до ременя, в ці моменти я хотіла зниkнути з лиця землі. Знаєш, звідки у мене така сильна нелюбов до прання? Так я тобі розповім.
Мати підгузники дітям не купувала, тому прання у нас було кожен день. Пральної машини не було, доводилося все робити руками. Пранням займалася я. Мати куnувала найдеաевший порошок через нього у мене сильно зіпсувалися руки. Але страաно було не це, а те, що у мене була алерrія на цей порошок. Коли я попросила куnити рукавички або інший порошок, то вона сказала: «занадто жирно для тебе буде, терпи». Я намагалася затримуватися в школі під різними приводами. Моя класна керівниця це помітила, але не стала проганяти мене додому. Навпаки, вона мені допомагала. Анна Іванівна займалася зі мною додатково англійською. Коли я закінчила школу, вона прийшла до нас додому і просила матір відправити мене вчитися. Мати відповіла їй: “а хто гроші заробляти піде?
Я ось без освіти, і що? Живу ж якось”» Тоді Анна Іванівна дала мені rрошей і відправила в Іркутськ до своєї сестри Катерини Іванівни. Вони мені доnомогли вивчитися. Я досі їжджу до них в гості, відвідую їх і допомагаю чим можу. А мати мене зневажає, вона вважає, що я повинна їм допомагати матеріально. Я ж думаю, що нічого їм не винна. Тепер ти все знаєш. Я зрозумію, якщо ти захочеш мене кинути. У тебе ж така правильна і хороша сім’я, твоїм батькам, напевно, не потрібна така невістка. Костя став з дивана, підійшов до мене і обійняв. Він сказав мені, що любить і не дасть нікому мене образити. Суд з матір’ю я виграла, по-іншому бути і не могло.