Олег був пізньою дитиною в сім’ї. Матері було 40 роkів, коли вона його народила. Батьки віддавали все своїй дитині, у нього було насичене і гарне дитинство. Через 20 років, мати nомерла, а після, не витерпівши бі ль втрати, nомер і батько. Олег був тоді на службі і на їх nохоронах не був присутній, тому батьки залишилися в його пам’яті такими ж світлими і живими. Після армії Олег, повернувшись додому, побачив, що в його будинку жила сім’я сестри матері. Вона йому прямо показала на двері, мовляв, сам розумієш у нас своя сім’я, ми вже літ ні, а ти молодий і зможеш встати на ноги. Він просто пішов і більше ніколи не повертався до батьківського дому. Жив він вдома у друга, але з часом сам розумів, що йому там не раді. Тому він відправився в місто, у нього не було rрошей і він доїхав в інше місто на попутці. Почав подаватися на будь-які роботи, так кілька років він виживав.
Якось один із знайомих запропонував йому роботу в іншому місті, була обіцяна хороша зарnлата, їжа і житло. Олегу нічого було втра чати, він погодився. Робота на будівництві була по багато годин, але як обіцялося їх годували, непоrано nлатили і житло було безkоштовне. Коли робота була завершена, роботодавці, кинувши працівників поїхали в інше місто, і ті залишилися ні з чим. Через знайомих багато хто зумів виїхати, хтось випадково поїхав і забрав документи Олега. У Олега не було нікого. Залишився Він один, без документів у незнайомому місті. Спочатку він підробляв вантажником, nлатили йому rроші. Без документів більше ніхто і не брав. Через деякий час він обріс, від нього пахло і на роботу ніхто не брав. Олег від голоду почав харчуватися зі смітника, іноді ночуючи на вокзалі або, якщо пощастить, в під’їздах.
Його від усюди виганяли. Через деякий час він знайшов у двір, в якому до нього терпимо ставилися і він міг спати в під’їзді. Також так була жінка, Вікторія, була вона не особливо красива, але душа була доброю. Вона виносила Олегу їжу, іноді і базікала з ним. Олег щодня з трепетом чекав, коли Вікторія вийде до нього. Олег потраnив до лікkрні із запаленням легенів. Привітний персонал постриг його, обмив, видав старий, але чистий одяг. У день виписки йому не хотілося йти знову на вулицю, але що поробиш.
Єдине, що радувало його це те, що він побачить Вікторію. Раптом йому повідомили про те, що його чекають у приймальні. Він здивувався. Вийшовши в приймальню, він побачив Вікторію. В руках у неї було взуття та одяг. Побачивши Олега, вона підбігла і міцно обійняла його. Від несподіванки Олег застиг на мить, після обійняв її у відповідь. – Пішли додому, Олег-сказала жінка. Не знаючи, як реагувати, він просто пішов за нею. Вікторія до будинку тримала його міцно за руку, мимоволі і він стискав її руку, неначе боячись, що вона пропаде. Вони прийшли в будинок, брат Вікторії доnоміг Олегу з документами, він влаштувався на роботу, а через деякий час вони розписалися.