Наташа була дуже вітряною і довірливою дівчиною. Після смер ті матері вона залишилася одна жити. Тут приїхав до них в село онук сусідки-бабусі. А він був моряком, ось і познайомилися дві самотності. Жили разом якийсь час. Моряк все розповідав їй неймовірні історії про море, про риболовлю, про свої подорожі. Наташа слухала його, роз зявивши рота, так самій хотілося все це побачити. Пообіцяв моряк, що поїдуть вони разом жити на морі, вона на березі його буде чекати, а він в морі працювати. І заживуть вони щасливо, як у казці. Та ось реаль ність така, що, коли Наташа заваrітніла, моряк раптом зник. Він навіть і не знав, що батьком став. Довелося Наташі самій ростити сина, і розповідати йому казки про його батька моряка, і про те, які подвиги його тато ро бить у водах океану.
Через якийсь час у селі відкрили овочевий та фруктовий магазин. Господарями були двоє чоловіків, як виявилося-брати, зі східної країни. Наташа познайомилася з одним з них і у них тут же зав’ язався роман. Він вчив її готувати страви з м’яса, вона слухала його розповіді про Батьківщину на сході, про пустелі і яскраве сонце, про верблюдів. Тільки потрібно було поверну поміняти, щоб вони змогли офіційно одружитися, але Наташа не бачила в цьому ніяких nроблем. Наслухалася вона розповідей про схід, уявила себе принцесою і заваrітніла від принца.
Тільки ось він поїхав в свою країну, щоб нібито підготувати батьків до новини, що дружина його буде не їх національності і потрібно до всього нового звикати. Наташа вже наро дила йому доньку. Йшов час, брат того самого принца закрив магазин і переїхав до міста. Так всі зв’язки з батьком дочки обір валися. Подруга Наташі весь час ла яла її: – Може вже вистачить все мріяти і фантазувати? Віриш кожному слову, які б казки вони тобі не розповіли. – Нічого ти не розумієш, це ж любов. – Любов? А чому ж ти тоді зараз не на березі моря живеш і не їж ту червону рибу, про яку твій перший залицяльник все твер див?
– Ой та навіщо мені це море, так холодно. Ну і риба мені не так вже сильно подобається. – А чому тоді ти не на сході живеш? Де ж обіцяні пустелі, подорожі, екзотика, він тобі навіть казки про верблюдів розповідав. – Та навіщо мені Схід? Там дуже жарко, а від надлишку сонця шкіра швидко старіє, не хочу я нікуди їхати. – Тоді, сподіваюся, ти засвоїла урок, і більше не будеш бігати за мужиками. Про дітей подумай, ти одна їх виховуєш. Рано чи пізно на всіх rрошей не вис тачить, щоб гідно їх рос тить і утримувати. Подруга дуже сподівалася, що Наташу схаме неться і перестане мучити і себе, і дітей.