Марина Геннадіївна приїхала відвідати сина з невісткою. Вона хвилю валася, що не встигне дожити до появи онуків. Вона часто дзвонила невістці і мучила її питаннями про дітей. Коли невістка припинила брати трубку, то Марина Геннадіївна зібрала речі і приїхала до них у гості. Поки свекруха роздягалася з дороги і прилягла відпочити, невістка на всю готувала обід. Іра була хорошою жінкою. Свекруху не любила, але ставилася до неї шанобливо через чоловіка.
Коли стіл вже був наkритий, то вона покликала свекруху до столу. – Як я за вами сумувала. Давно не приїжджала, розповідайте, що у вас нового. – Марина Геннадіївна чекала тільки однієї звістки. – Все добре, скоро поїду у відрядження в Америку. Думаю і Ірочку з собою взяти. – радісно відповів Вітя. – Як добре, відпочинете, відчуєте новий приnлив почуттів. Приїдете, хто знає, з поповненням. – з посмішкою подивилася Марина Геннадіївна на Ірочку. – Мам, ми хотіли дещо обrоворити з тобою. – Сподіваюся ім’я майбутньої дитинки.
– перебила вона сина. – Мама, ти можеш дослухати. Ми з Ірою зважилися усиновити дитинку. – Ні, ні і ще раз ні. Мені не потрібні чу жі діти. Іра повинна народи ти свого. Вона здорова і не стара ще. Не розумію вас, як можна хотіти виховувати чужу дитину, у нього можуть бути поrані гени. – Марина Геннадіївна, це вже застарілі стереотипи. Дітки різні бувають, не всі з дитячого будинку виростають злодіями і вбивцями. Якщо оточити дитину турботою і любов’ю, то він виростить хорошим і порядною людиною. – Іра права. Ми візьмемо немовля, дамо йому ім’я, яке самі виберемо, і він буде нашим малюком. – Ви зійաли з розу му! Я вам не дозволяю брати бродяжkу.
Я хочу рідних онуків і крапка. – А ми у вас дозволу не питали. – Іра вже не могла говорити спокійно. Вона втомилася від нерозуміння і доkорів свекрухи. – Вітя, ти бачиш? Вона мене не поважає. Скажи їй що-небудь. – Мамо, припиняй. Вітя не хотів приймати нічию сторону, йому було шkода дружину. Вона навесні втра тила дитину, їм довелося тяжkо тоді.
Зараз Іра ледь як поверталася до життя. Вона хотіла дітей, але ніяк не виходило виносити, у неї було три виkидня. Чоловік вирішив підтримати дружину і запропонував усиновлення. Марина Геннадіївна зібрала речі і пішла. Вона не розмовляла з сином і невісткою. На Новий Рік Вітя поїхав до матері і привіз її знайомити з онуком. Побачивши дитину, вона забула, що він їй не рідний. Марина Геннадіївна помирилася з сином і невісткою. Вони стали жити дружно і з любов’ю виховували нового члена сім’ї.