На одному поверсі зі мною жила самотня старенька. Ні, у неї є діти, просто вони давно забули про її існування. Але вона була таким хорошим чоловіком, що весь під’їзд їй допомагав, дітки з двору не давали їй одній ходити в магазин або викидати сміття. Ось так її всі любили. Скажу вам, було за що. Тут до одного з наших сусідів якось приїхав батько, теж немолодий. Він побачив нашу бабусю Марфу, поспілкувався з нею трохи на лавці і зрозумів, що жінка просто чудова. Він приїхав на 2 дня, а залишився на тиждень. Тепер старички весело проводили разом час. Їм було приємно разом виходити прогулюватися, ходити по парках. А якось він запросив її в кіно. Якраз в цей день показували старий радянський фільм, який вони обидва, як виявилося, сильно любили. Вийшли вони значить, а тут через години дві приїжджають у двір швидка. По лі ція і тру пов озка.
А за ними і діти бабусі Марфи. Вони кілька разів дзвонили додому, ніхто не взяв трубку, так діти і подумали, що мати зігра ла в ящик. Вони прибули при всьому параді забирати її тр уп. В цей же час люди похи лого закохані повернулися додому. Бабуся Марфа побачила будинку своїх дітей і запла кала. Адже вони так давно не приїжджали, а тут приїхали забирати її тр уп. — Тобто я повинна була тільки поме рти, щоб ви прийшли до мене, так? Мабуть, квартиру теж вже розділили між собою … Яке було здивування дітей, коли вони дізналися, що мати зібралася заміж і вже записала квартиру на майбутнього чоловіка і його дітей, тобто її сусідів, які стільки років за нею доглядали і допомагали. Як ви вважаєте, чи правильно поступила бабуся Марфа?