В останні 5-6 років моя мама все частіше виявляла негативне ставлення до оточуючих, що почалося після того, як батьки вирішили придбати будинок. Ми з чоловіком допомогли їм, оформивши на себе іпотеку на покупку нерухомості, через що нам довелося продати одну з наших квартир. У результаті ми записали будинок виключно на ім’я моєї матері, оскільки вони турбувалися про безпеку у старості.
Коли мій батько продовжував жити в місті для зручності з роботою, відвідуючи нас у вихідні, мати переїхала до нового будинку поряд з парком і річкою, що, як нам здавалося, мало радувати її. Проте дуже скоро поведінка моєї матері різко змінилася з веселої на невдоволену. Вона скаржилася на все – від погоди до графіка роботи батька. Її невдоволення виросло настільки, що наші візити стали рідшими, оскільки в них переважали її претензії.
Нещодавно вона запросила моїх дітей погостювати в неї, але візит закінчився несподівано: діти дуже швидко засмутилися через характер своєї бабусі та захотіли повернутися додому. Коли я зателефонувала мамі, щоб усе обговорити – вона накинулася на мене зі звинуваченнями, і це спричинило серйозну сварку. Потім до цього підключився мій батько – і це вплинуло на мої стосунки з обома батьками. Начебто вони забули, що будинок купили з моєю величезною допомогою. Тепер я відчуваю себе глибоко враженою і не бажаю спілкуватися з матір’ю. Я не знаю, як справитися з цими напруженими стосунками, щоб захистити своїх дітей і своє власне благополуччя.