У маленькому селі все життя прожила Зінаїда Василівна, жінка з непростою долею та слабким здоров’ям. Вона виховувала єдиного сина Віктора, котрого колись принесла додому з міста. Молода Зінаїда, будучи студенткою, якось повернулася додому з немовлям на руках. Вона назвала його Віктором. Сусіди одразу ж почали судити: — Ось тобі і зразкова дівчина! Дитину народила невідомо від кого, місто її зовсім зіпсувало. Зінаїда чула ці розмови, але ігнорувала їх. Усі свої сили вона вклала у виховання сина. Нехай вони мали небагато, але Вітя завжди був доглянутий, чистий і ніколи не голодував. Вона любила його беззавітно. Коли Віктор підріс, він став допомагати матері по господарству.
Хлопець розумів, як важко їй доводиться через постійні хвороби, і намагався бути опорою. Згодом сусіди забули про його походження, адже він ріс добрим, чуйним та працьовитим. Віктор добре вчився, вступив до університету на бюджет та закінчив його з відзнакою. Після закінчення він залишився у місті, знайшов роботу, але щовихідних відвідував матір, допомагав по господарству та залишав гроші. За кілька років Віктор зустрів дівчину на ім’я Оксана. Вони одружилися. На весіллі з його боку була тільки Зінаїда Василівна. Її скромний одяг і непомітність стали приводом для пересудів: — Що ця Оксана знайшла у цьому хлопці з села? У нього нічого за душею. Після весілля Віктор все рідше приїжджав до матері. Його дружина Оксана не любила село і наполягала, щоб чоловік не витрачав на це час. Згодом він став рідше дзвонити і зовсім припинив надсилати гроші. Зінаїда Василівна опинилася у важкій ситуації: дрова закінчилися, а її пенсії на все не вистачало. Якось сусідка Люба запропонувала їй звернутися до суду за аліментами. Зінаїда не хотіла турбувати сина, але коли цілий тиждень ніхто не відповідав на її дзвінки, вона погодилася.
Суд пройшов у місцевому клубі. Віктор приїхав, а коли побачив виснажену матір, не зміг стримати сліз. На засіданні з’ясувалося, що він віддавав гроші дружині для відправлення, але та їх не переказувала. Оксана спробувала виправдатися, але натомість розкрила таємницю походження Віктора. Тоді Зінаїда Василівна розповіла правду: Віктор не був її рідним сином. Колись, повертаючись з університету, вона знайшла немовля у пакеті із запискою «Пробач, синку». Зінаїда, розуміючи, що своїх дітей у неї, швидше за все, не буде, вирішила виростити хлопчика як рідного. — Ти моя мама, навіть якщо не рідна, — сказав Віктор, каючись. — Без тебе я не вижив би. Вибач мені, я більше ніколи тебе не залишу. За тиждень Віктор подав на розлучення. Він не зміг вибачити Оксані її обман. Пізніше він знайшов дівчину, яка стала справжньою супутницею життя. Нині вони чекають на дитину, а Зінаїда Василівна готується стати бабусею, щасливо спостерігаючи за новим життям сина.