Тепер я шкодую, що моя Карина росла тихою і врівноваженою. Вона була «безпроблемною» дитиною, сиділа вдома і читала книги. Вона сама вступила на державну форму навчання, і я була дуже рада, адже виховувала її одна, бо батько Карини нас покинув. Ми не були офіційно одружені і невелика допомога від держави мені тоді дуже допомогла. Я пробувала будувати нові відносини, але не складалося: то чоловіки хотіли, щоб я віддала Карину батькам, то очікували, що я їх на руках носитиму. Моя дочка знайшла собі хлопця з непростої родини. Я раділа за неї, але потім дізналася, що вони мають дивні вимоги. Ілля, її хлопець, і його сім’я заявили, що я не повинна бути присутня на весіллі в церкві, тому що я розведена.
«Доню, коли весілля?», – запитала я її, – «щоб я встигла собі щось купити і тобі подарунок зібрати». «Мамо, вони сказали, що ти можеш бути на весіллі як гість, але краще б ти не казала, що ти неодружена». Я була у жаху. Карина пояснила, що її нові «мама та тато» хочуть, щоб усе було ідеально. Вони навіть пропонують житло та організують весілля. Ілля виявився запальним, але вона слідувала його вказівкам. Згодом Карина почала рідше дзвонити.
Якось вона зателефонувала і сказала, що вагітна, і її «мама та тато» вже купують речі для малюка. Я спитала, коли побачу її, але вона відповіла, що забіжить якось. Потім вона прибігла вночі. Виявилося, що Ілля почув її розмову з однокурсником і озвірів. Він вибачався і присягався, що таке більше не повториться, якщо вона не розмовлятиме з іншими. Свекри подзвонили мені і сказали, що Карина пішла в мене, і вони намагаються її виправити. Вони навіть висловили занепокоєння, що дитина теж буде зіпсована нашими генами.