Нині я переживаю дуже непростий період. Я живу з братом Віктором у просторій трикімнатній квартирі у центрі міста, яка дісталася нам у спадок від батька після його смерті. Ця квартира, в якій ми народилися та виросли, має для нас обох велику цінність. Ми втратили маму в дитинстві, і наш батько заводив різні стосунки, але жодні з них не тривали довго.
Через місяць після похорону батька, Віктор представив свою наречену і захотів, щоб вона переїхала до нас. Спочатку я був проти, тому що звик до того, що ми живемо вдвох. Але зрештою я погодився, визнавши, що у нас є вільна кімната – і я бажаю брату щастя. Минуло кілька років, і Віктор оголосив, що вони чекають на дитину. Він запропонував продати квартиру і купити окреме житло, щоб мені не жити з плачучою дитиною.
Я чинив опір переїзду, так як розташування квартири цілком влаштовувало мене по роботі. Нещодавно ситуація загострилася: дружина Віталіка вимагала, щоб я з’їхав до народження їхньої дитини. Брат не став мене захищати – і тепер ми не розмовляємо. Я не хочу їхати, бо це означає, що я втрачу свій будинок, і мені не буде куди йти. Через це протистояння я відчуваю себе в клітці, невпевненим у завтрашньому дні. Як мені тепер вчинити?