Багато дівчат домагаються компліментів, заявляючи, що вони є непривабливими, але в моєму випадку все інакше. Навіть мій чоловік глузує з моєї зовнішності, кажучи: “Цінуй мою доброту, хто б ще одружився з такою потворою, як ти?”. Я залишаюся з ним тільки тому, що мрію про дитину, хоча він категорично проти…
Я самотня у цій боротьбі: ні друзів, ні батьків. Мій чоловік, який виріс у багатодітній сім’ї, поклявся ніколи не мати дітей. Намагаючись переконати його, я задовольняла всі його забаганки, але безуспішно. Ми одружені вже сім років, живемо у квартирі, яку я отримала як сирота. Він одержимий ідеєю не допустити народження дитини і робить все для цієї мети. Напруга між нами відштовхує мене, що посилюється його словесними, інколи ж і фізичними образами.
Три роки тому я потрапила в автомобільну аварію і пройшла шлях із місця аварії до лікарні, а потім і додому одна. Коли я повернулася додому, все ще кульгаючи, чоловік засміявся замість того, щоб запропонувати мені підтримку. Тепер я більше не хочу від нього дитину, але боюся розпочати все спочатку. Він лає мене за зайву вагу; дієти та фізичні вправи не допомагають. Єдиною надією здається штучне зачаття дитини, але я не можу зрадити свої принципи або вдатися до обману. Я втрачена та розгублена. Наступним моїм кроком може стати консультація у клініці, а потім я подумаю про розлучення. Можливо, тоді я зможу здобути щастя, позбавившись кайданів і тавра ”потвори”…