Я вийшла заміж за Дениса одразу після школи, коли мені було лише 18. Він уже закінчив університет та подавав надії у будівельному бізнесі. Батьки думали, що з ним я буду забезпечена, але мені було прикро, що я не продовжила освіту. Мама навчила мене вести домашнє господарство, і за 5 років у нас з Денисом народилися син та дочка. Я пишалася тим, що була чудовою матір’ю і дружиною, любила чоловіка і завжди намагалася виглядати краще за всіх.
Денис був стриманий у своїй поведінці, і я вважала це нормою: мені не потрібні були пишні романтичні жести та подарунки. Але одного разу я застала його з секретаркою в компрометуючій ситуації. Удар був нищівним. Я була в люті, але у відповідь він принизив і відкинув мої почуття, стверджуючи, що може чинити так, як йому заманеться. Того вечора я зрозуміла, що була для Дениса лише зручною. Наступного ранку я забрала дітей і переїхала до батьків.
Мама намагалася применшити значення його вчинку, але батько підтримав мене, не дозволивши Денису повернутися до нашого життя. З волі випадку в той тяжкий період я знову зустрілася з Олексієм – колишнім однокласником, який з дитинства мав до мене почуття. Ми почали спілкуватися, і я вперше відчула, що таке бути по-справжньому коханою. Льоша був ласкавим, уважним і щиро включився в життя моїх дітей. Денис намагався погрозами змусити мене повернутися до нього, але на той час я вже не боялася його. Підтримка Олексія надала мені сил, і я зрозуміла, що ухвалила правильне рішення.