Степан і Люба опинилися в незвичайній ситуації, коли жінка, лежачи в ліжку хвора, припустила, що, можливо, переживає останні години свого життя. Незважаючи на запевнення лікаря, вона все одно побоювалася найгіршого. Степан теж відмахнувся від її побоювань, давно вже звикнувши до частих нападів хвороби своєї дружини. Люба ж глибоко і серйозно задумалася про практичні аспекти своєї смерті, прикидаючи вартість похорону і навіть пропонуючи фотографію для надгробка.
Степан, здавалося, нітрохи не стурбований, завів жартівливу і невимушену розмову про витрати на похорон і навіть наголосив на можливості повторного одруження. Саме ці останні зауваження мимоволі викликали бурхливу реакцію Люби, яка раптом відчула приплив сил. Вона схопилася з ліжка, вирішивши довести, що не така вже хвора, як їй здавалося
Степан, приголомшений настільки раптовим пожвавленням дружини, швидко змінив тон, заявивши, що не проживе без неї й одного дня. Незабаром настрій Люби піднявся, і вона вирішила спекти яблучний пиріг, почуваючи себе набагато краще, ніж уранці. На її подив, Степан повернувся за півгодини з букетом червоних троянд – її улюблених, на знак своєї беззастережної прихильності до неї. Цей акт кохання ще більше окрилив Любу, і незабаром вони вже насолоджувалися чаєм і свіжоспеченим пирогом, що різко контрастувало з похмурою розмовою, яку вони вели годинами раніше.