До моїх 40 років багато родичів вважали, що я просто щаслива, тому що в мене хороша робота та зарплата. Вони думали, що мені все дається без зусиль, але насправді моя робота потребує значних зусиль та відповідальності. Якось моя двоюрідна сестра приїхала до міста зустрітися з майбутнім чоловіком. Вони на той час були на початку відносин, повних романтики та уваги.
Сестра залишилася в мене, бо не було грошей на житло через нещодавні витрати на ремонт. Моя мама попросила мене купити квитки для сестри, і я, не вагаючись, допомогла. Коли майбутній чоловік дізнався про це, він був щасливий, але моя тітка обурилася, вважаючи це непристойним, оскільки вони ще не були одружені. Я навіть взяла відпустку на тиждень, щоб побути з сестрою, але її наречений навіть не привітався зі мною. Вони провели тиждень у місті, і сестра майже не спілкувалася з нашою мамою, слідуючи за вказівками нареченого та знайомлячись з його родичами.
Перед від’їздом вони зайшли до мене за кілька годин до вильоту і запропонували випити чай, але я зрозуміла, що це була лише формальність, щоб забрати валізи. Така поведінка засмутила мене та мою маму, яка так хотіла поспілкуватися з племінницею. Ми опинилися на другому плані, ставши лише спонсорами в їхніх очах. Після цього випадку я вирішила не підтримувати грошові відносини з родичами, віддаючи перевагу чесним і щирим зв’язкам. Я вважаю, що родинні стосунки мають бути безкорисливими, а не ґрунтованими на вигоді. Якщо вони не цінують людські стосунки, нехай вчаться самостійно заробляти.