Інна сиділа в парку, помітно виснажена і засмучена, напівлежачи розгойдувала ногою дитячий візок. На її обличчі явно читалося недосипання, викликане немовлям – дочкою Катею. Інна не була готова стати матір’ю так рано, тим більше, що в неї не було якоїсь системи підтримки: вона виросла в дитячому будинку. У 18 років Інна думала, що знайшла кохання у Дмитрі, але він покинув її, ледве дізнавшись про вагітність.
Спочатку Інна планувала залишити Катеньку у пологовому будинку, але сусідка Жанна вмовила її залишити дитину. Однак реальність материнства дуже скоро захлеснула її з головою: постійний догляд за дитиною у поєднанні з фінансовими труднощами змусили її шкодувати про своє рішення. Тепер вона думала віддати Катю в дитячий будинок. Поки Інна розмірковувала про своє життя, до неї несподівано підійшла бездітна пара
– Аліна та Геннадій, яких привернули крики малечі. Аліна, зворушена станом і красою бідної малечі, взяла її на руки, щоб втішити. А коли Інна імпульсивно запропонувала свою дочку подружжю, ті були приголомшені, але раптом побачили в цьому провидницьку нагоду. Після короткого обговорення вони вирішили взяти Катрусю до себе. Протягом місяця пара зробила всі необхідні юридичні кроки, щоб стати опікунами Каті. Через роки Катя цвіла під наглядом Аліни та Гени. Вона виросла розумною та гарною, через роки закінчила університет і стала юристом. Зараз, коли вона вже готується до свого весілля, її життя є доказом того, що жодна зустріч не буває випадковою.