Моя невістка Катерина, напрочуд стійка жінка, стикалася з численними проблемами – проблеми з роботою, борги, напружені стосунки, які також торкалися мого сина.
Коли я дізналася, що Катерина вагітна, я зраділа і водночас потурбувалася про те, чи зможуть вони утримувати дитину.
Під час одного з візитів я торкнулася цієї делікатної теми.
“Я розумію, що це непросте рішення, але зараз, напевно, не найкращий час для цього”, – запропонувала я.
“Тітка Люба, хіба ви не хочете онуків?” – заперечила Катерина.
“Справа не в цьому”, – відповіла я, – “хочу, але зараз не час. Зараз ти навряд чи впораєшся”.
Мій син, який був при цій розмові, промовчав, хоча я знала, що він зі мною згоден.
Я кілька днів намагалася переконати Катерину передумати заради їхнього благополуччя, але вона була непохитна.
“Ні, годі! Я готова на будь-які труднощі заради своєї дитини”.
Незважаючи на мої сумніви, вони пішли на це і незабаром у них народилася дівчинка. Я поділяла їхню радість, але знала про фінансову напругу, що насувається.
Як і передбачалося, їм доводилося нелегко, і Катерина часто просила мене допомогти доглядати маленьку Женю.
“Будь ласка, посидіть з Женею. Нам дуже важко”, – благала вона.
“Добре, я допоможу”, – завжди відповідала я, не в змозі відмовити внучці, хоча мені здавалося несправедливим, що я не тільки витрачаю час, а й матеріально підтримую їх.
Зрештою, навіть з моєю допомогою їхнє становище залишалося плачевним.
“У нас знову не вистачає грошей, а Женя хворіє”, – нарікав мій син, просячи про додаткову фінансову допомогу.
Передавши гроші, я нарешті висловила своє невдоволення.
“Чому Катя не знайде роботу і не віддасть дитину до дитячого садка?”
“Не думаю, що вона погодиться, але ми впораємося”, – запевнив він.
У результаті, незважаючи на всі труднощі, ми підтримали Катерину. Це був складний вибір, але вона більше потребувала нашого кохання та розуміння, ніж критики. Я сподівалася, що незабаром вона почне робити більший внесок у їхні фінанси, розуміючи, що хоча моя підтримка була непохитною, вона не може тривати вічно.