Алина завжди мала напружені стосунки зі свекрухою. Віра Степанівна часто втручалася в її життя, даючи непрохані поради з таких питань, як, наприклад, розміщення нових меблів у їхньому будинку. Остап часто намагався пояснити своїй матері, що її поведінка викликає занепокоєння, але Віра, захищаючись, стверджувала, що вона просто радить, а не диктує. Незважаючи на напруженість, сварки між Аліною та Вірою були рідкісними та зазвичай закінчувалися довгими періодами мовчання між ними.
Близько 10 років Аліна терпіла свою роль зненавидженої невістки, поки Віра раптово не померла. Після її смерті свекор Аліни, Віталій Петрович, який раніше мало спілкувався з Аліною, почав часто бувати в їхньому будинку разом зі своїм старшим сином Гришею, який у свої 45 років не був одружений і все ще жив з батьками. Віталій мав багато причин для візитів, насамперед – фінансові. Після відходу Віри на той світ його фінанси значно скоротилися, і він більше не міг вести свій звичний спосіб життя. Під час своїх візитів Віталій та Гриша прямували прямо на кухню, часто критикували приготовлені страви та брали собі з холодильника все, що їм подобалося.
Аліна, стурбована їхньою поведінкою, якось хотіла було вступити з ними в конфронтацію, але завагалася, побоюючись реакції чоловіка. Зрештою, Остап сам втомився від поведінки свого батька та брата – і подружжя вирішило більше не пускати їх у свій дім. Щоб уникнути будь-яких контактів, Остап та Аліна почали відключати свої телефони. Поступово небажані візити припинились. Якось Віталій з Гришею заздалегідь домовилися про візит, приїхавши з наміром обговорити встановлення пам’ятника Вірі. Віталій, який не мав грошей, наполягав на тому, щоб Остап узяв на себе більшу частину витрат.
Після недовгих переговорів Остап неохоче погодився сплатити всю суму. Незважаючи на перерахування грошей, пізніше під час відвідування цвинтаря Остап виявив, що пам’ятник так і не був встановлений. Пізніше він дізнався, що його тітка давала гроші на ті самі цілі, але теж була обдурена. Коли Віталія притиснули до стінки, він безсоромно зізнався, що використав гроші на власні потреби, виправдовуючи свої дії тим, що Вірі завжди було начхати на пам’ятник, а йому треба було виживати. Усвідомивши марність будь-яких судових позовів, Остап вирішив особисто профінансувати встановлення пам’ятника своєї матері, але з того дня порвав усі стосунки з батьком та братом. Віталій пояснив родичам дії Остапа демонстрацією багатства, що вже остаточно віддалило його від молодшого сина.