У неділю рано-вранці я пішла на ринок, щоб встигнути приготувати сніданок, поки моя дочка і чоловік ще спали. На ринку до мене звернулася жінка, яка хвалила мій зовнішній вигляд і називала мене на ім’я. Виявилося, це була моя однокласниця Христина, яку я не впізнала спочатку через сильно посивіле волосся.
Ми згадували шкільні роки, коли Христина завжди вирізнялася красою та багатством батьків, але її характер був далеко не ідеальним. Христина згадала наших спільних знайомих, включаючи Вадима, багатого хлопця, який мені подобався і з яким я короткий час зустрічалася, поки не дізналася, що він збирається одружитися з Христиною. Після їхнього весілля я пережила важкий період, але в результаті знайшла своє щастя, вийшла заміж і стала матір’ю.
Тепер Христина скаржилася на своє життя з Вадимом і намагалася виправдатися за свою поведінку, кажучи, що була молода і дурна. Я ввічливо перервала її, вибачившись і пояснивши, що дуже поспішаю до своєї сім’ї. Я зрозуміла, що вона шукала підтримки, але мені було нецікаво слухати про її непросте життя. Йдучи, я усвідомлювала, що кожен відповідає за свої рішення, і моє серце вже не було відкрито для її історій.