Аліна почувала себе щасливою, коли йшла парком, усміхаючись перехожим. Родичі і подруги були стурбовані її різким зникненням, постійно дзвонили та надсилали повідомлення. Останні 3 дні Аліна відчувала себе по-справжньому щасливою, звільнившись від вимог чоловіка та сина, яким потрібні були лише чисті сорочки та шкарпетки, та доньки, яка часто залишала у неї онуків, даючи різні доручення. Втомившись від такого життя, Аліна вирішила прийняти своє щастя.
Через кілька місяців, вранці, на роботі, коли сонце торкнулося її обличчя, Аліна усміхнулася, вітаючи день. За кілька хвилин у кабінет увійшов новий начальник відділу, Микита Степанович, і ласкаво запросив її до театру, виявивши бажання того ж вечора, щоб вона стала його дружиною. Аліна, відчуваючи суміш здивування та радості, погодилася. Її нове життя було сповнене ніжністю та турботою.
Микита з любов’ю готував сніданки, даючи їй відчути, що їй не 50 років, як написано в паспорті. Раніше Аліна поодинці справлялася з усіма домашніми справами – від приготування і прибирання до догляду за онуками. Тепер її життя нагадувало казку. Микита балував її подарунками та сюрпризами: Аліна виглядала на 10 років молодшою, насолоджувалася роботою та відчувала себе по-справжньому коханою. Незважаючи на несхвалення родичів та відсутність контактів, донька та онуки все-таки почали поступово налагоджувати стосунки, оцінивши знову набуте щастя Аліни.