Моя дочка з 2008 року мешкає в Тулузі. Колись вона поїхала туди за програмою студентського обміну та у Франції зустріла свого майбутнього чоловіка. А 2022 року Аня запропонувала мені приїхати до них. Два роки я працювала нянею для її дітей, готувала їжу, забиралася. Доньку з чоловіком весь день проводили на роботі, повертаючись лише надвечір. За кордоном я отримувала допомогу як біженка, і коли гуляла з онуками, познайомилася з іншими українцями-біженцями, навіть потоваришувала з деякими.
Але одного разу Філіпп заявив, що мої послуги їм більше не потрібні і попросив мене покинути їхній будинок: – Небезпека позаду. Зараз сильних атак немає, тож можете спокійно повертатися додому. Я купила квитки та повернулася до Запоріжжя. Але у своїй квартирі застала сина. Виявилося, що Андрій розлучився з дружиною, залишив їй квартиру та переїхав до мене. Найбільше мене вразило те, що він поселив у мене свою нову кохану – Іру, яка, до того ж, вже була вагітна: – Сину, а ти не міг хоча б порадитися зі мною?
– Але ж тебе тут не було. – І що? Для цього є телефони. – Я не хотів тебе турбувати. – А як мені реагувати на те, що в моїй хаті господарює чужа жінка? – Це моя жінка, мамо. Нам нема куди більше йти. – Але як ти уявляєш собі життя втрьох в однокімнатній квартирі? А коли Іра народить, ти подумав про це? Я зателефонувала дочці, сподіваючись на розуміння та запрошення повернутися до них, але Аня відмовила. Тепер я сплю на розкладачці на кухні, а вдень тиняюся містом, щоб не заважати молодій господині.
Іра постійно робить мені зауваження: то ганчірку не ту взяла, то чашку не так поставила, а іноді взагалі дорікає, що я не повинна їсти за її столом. На оренду окремого житла у мене немає грошей, і у сина також. Знайти роботу у моєму віці практично неможливо, але я не здаюся і намагаюся знайти хоч якийсь підробіток. Нещодавно мені спало на думку одна думка: батьки Іри живуть у селі Зарічне. Чому б їй з сином туди не переїхати?
Коли я запропонувала це Андрію, він розгнівався: – Ти уявляєш, як ми там житимемо? Як мені добиратися на роботу? Знайти нову роботу у селі нереально! – Тобто ти вважаєш нормальним, що я у власному будинку живу як у гостях? Андрій на мене дуже образився. Схоже, його не хвилює питання квартири: йому зручно перебувати під моїм крилом, і щось міняти він не збирається. А мені все складніше знаходити спільну мову з його дружиною, і щодня між нами спалахують нові сварки. Сподіваюся, що ми з сином незабаром знайдемо вихід з цієї ситуації, бо так більше продовжуватися не може.