Батьки, які люблять своїх дітей, намагаються допомагати їм завжди та у всьому. Поки дитина тільки росте, навіть батьки, які ніколи не знали потреби в грошах, зазвичай змушені скоротити свої власні потреби, щоб забезпечити всім необхідним свого сина чи доньку. Коли ж дитина виростає, вона може жити самостійно. Тоді батьки нарешті можуть жити на своє задоволення. Але чи завжди так просто? Гроші нерідко стають причиною сварок між батьками та їхніми дорослими дітьми. Ось історія, що це підтверджує. Її розповіла жінка на ім’я Алла. Багаті батьки «Мати та батько мого чоловіка, Андрія, люди досить заможні.
Я сама з біднішої родини. Коли ми почали зустрічатись, ми не думали, що це може бути проблемою. У будь-якому разі ми не збиралися вимагати від батьків якоїсь допомоги, планували виживати самостійно. Ми завжди мріяли, що колись у нас буде власна квартира. Орендоване житло завдавало нам величезних незручностей. Але батьки мого чоловіка ігнорували наші потреби і бажання. Адже могли б допомогти. Певне, вони не хотіли. Мої батьки сильно обмежені у засобах та живуть в іншому місті. Ми не могли попросити їх вирішити нашу проблему. Але батьки Андрія живуть зовсім недалеко від нас. Ми не стали жити з ними, коли побралися, бо хотіли бути самостійними.
На оплату житла витрачалися всі гроші, ми навіть не могли з’їздити у відпустку. Мати та батько Андрія все це бачили, але не поспішали допомагати. І ось у якийсь момент ми заїхали до них. Свекруха вкотре поцікавилася, чи ми думаємо про те, щоб подарувати їй онуків. І тут я вирішила натякнути їй на допомогу з квартирою. Я сказала, що ми з радістю завели б дітей, але ось невдача: у нас немає своєї квартири. І грошей немає, навіть щоб перший внесок покрити. Свекруха тільки кивнула співчутливо, але нічого не сказала. Через кілька місяців я завагітніла. Це спонукало мене перестати говорити натяками.
Коли ми повідомили сім’ї Андрія про те, що ми матимемо дитину, я прямо запитала, чи не хочуть його батьки допомогти нам сплатити хоча б перший внесок. Погляд у свекрухи зовсім змінився. Вона заявила, що вони не мають таких великих грошей. Але ж це неправда! Я точно знаю, що вони збираються незабаром придбати нову машину. На це, значить, є гроші, а на сина та онука немає? Я не стала висловлювати своє невдоволення, хоча мене дуже образив ця відмова. Я розуміла, що не зможу ростити дитину так, як мріяла, у своєму житлі. Але допомогу ми все ж таки отримали… Коли ми розповіли моїм батькам про онука, моя мама відразу повідомила дещо. Вони з батьком вирішили продати квартиру, щоб у нас були гроші на власну покупку. Вони ж переїдуть до бабусі до передмістя. Їм, мовляв, там буде набагато краще. Так і вчинили. Ми з чоловіком змогли купити собі квартиру в іпотеку.
Тепер наше майбутнє здається мені ясним та щасливим. Але ставлення батьків Андрія все ще засмучує. Я не хочу, щоб ці люди наближалися до моєї дитини. Адже вони не захотіли нам допомагати, їм було начхати на онука. Свекруха зі свекром мені не подзвонили жодного разу за всю вагітність. А час пологів дедалі ближче. Схоже, їм начхати, як я почуваюся, їх хвилюють тільки свої справи. Тому я й думаю, що моїй дитині не потрібні такі дідусь з бабусею». Матеріальне питання часто стає величезним каменем спотикання усередині сімей. У розвинених країнах прийнято, щоб людина після школи починала сама заробляти собі на життя. А в нас ситуація трохи відрізняється, дітям складно обійтися без допомоги своїх батьків, навіть після дорослішання. Але хто сказав, що батьки щось винні своїй дорослій дитині? Хіба вони не мають права забезпечувати власні потреби? Зрештою, хіба вони не варті цього?