Віра зіткнулася з проблемою, з якою рано чи пізно стикаються багато батьків: її дочка-підліток, Аліса, ставала все більш закритою та відстороненою. Віра відчувала, що втрачає зв’язок із дочкою, і не знала, як відновити колишню близькість. “Алісо, можеш допомогти мені на кухні?” – спитала Віра одного вечора, сподіваючись на діалог. “Мам, я зайнята,” – коротко відповіла Аліса, йдучи до своєї кімнати. Віра вирішила, що треба щось змінювати, і запропонувала сім’ї вирушити у невелику подорож.
Вона сподівалася, що зміна ситуації допоможе їм зблизитися. “Поїздка? Навіщо? Мені нема чого там робити”, – неохоче промовила Аліса, коли дізналася про плани. “Давай просто спробуємо. Можливо, тобі сподобається”, – посміхнулася Віра, сподіваючись на краще. Під час поїздки вони відвідали різні цікаві місця, гуляли природою, і, на подив Віри, Аліса почала поступово розкриватися. Якось увечері, сидячи біля вогнища, дочка поставила несподіване запитання. “Мам, а як ти у моєму віці проводила час?” Віра посміхнулася і почала розповідати про свою молодість, про свої пригоди, помилки та мрії.
Аліса слухала з подивом та інтересом, вперше побачивши матір не лише як батька, а й як цікаву особистість зі своєю історією. “Мам, я і не знала, що в тебе було стільки цікавих переживань,” – сказала Аліса, коли Віра закінчила свою розповідь. З того вечора їхні стосунки почали змінюватись. Аліса стала більш відкритою та довірливою. Віра зрозуміла, що їй вдалося знову налагодити зв’язок із дочкою, поділившись своїми переживаннями і показавши, що вона теж колись була підлітком зі своїми страхами та мріями. Та поїздка справді стала поворотним моментом у їхніх стосунках, допомагаючи Алісі по-новому побачити та зрозуміти свою кохану та турботливу маму.