– Я народила та виростила двох дочок, – поділилася Марія Федорівна. – Вони вже дорослі, 40 та 38 років. Я зробила для них все, що могла, виховала гідними та шановними людьми. Старшій на весілля взагалі квартиру подарувала, яку мені залишив батько. – Який чудовий подарунок! А молодшій допомогли потім з покупкою? – Не вийшло, на жаль. Але я намагалася їй допомагати, коли вона народила дитину. Кинула роботу, доглядала малюка, робила всі домашні справи, поки донька з чоловіком працювали і платили за іпотеку.
Ось і все. Вони розплатилися з банком. Тепер обидві мої дочки мають квартири. Внучка підросла, їй недавно виповнилося чотирнадцять. Вона розумниця. Сама вже все робить, моя допомога їй не потрібна. Марія Федорівна живе одна, має проблеми зі здоров’ям. На старості дуже складно робити все самостійно. Літні люди потребують допомоги своїх дітей або когось ще. У деякі дні ця нещасна старенька ледве-ледве піднімається з ліжка, що вже говорити про щось більше. Старша сестра наполягає, щоб саме молодша доглядала матір.
У старшої дочки двоє дітей, чоловіка немає – розлучилися. Живе вона у тій же квартирі, що була колись їй подарована. Онуки у дитинстві з бабусею майже не спілкувалися. Спочатку та працювала, потім няньчила дитину молодшої дочки. Всі розмови були про ту онучку, а діти старшої дочки майже ніколи не згадувалися. Їхня мати з усім справлялася самостійно, тоді як молодша дочка отримувала від матері всю необхідну допомогу у догляді за своєю дитиною. Саме через це старша дочка так і не змогла збудувати кар’єру.
Діти забирають багато часу та сил, особливо коли їх більше одного. Про які досягнення тут може йтися? Молодша ж дочка стверджує, що вони з чоловіком досягли всього самі, працювали цілодобово, щоб отримати своє житло. Усі молоді роки пішли на тяжку працю. Старшій сестрі все дісталося готовим, їй просто подарували квартиру. Не довелося напружуватись і працювати. Це неймовірно несправедливо! І дочку молодша сестра бачила досить рідко, адже вона проводила весь час зі своєю бабусею.
Це тепер бабуся майже не відвідує внучку, бо хворіє весь час. А раніше від неї не відходила. А тепер лише говорить про неї періодично, тепло та з любов’ю. Молодша дочка наполягає на тому, що саме старша має доглядати матір. Зрештою, та їй цілу квартиру віддала! А вона з чоловіком допомагатиме у міру своїх сил фінансово. Щоб усі брали участь у цьому процесі, ніхто осторонь не залишався. До того ж мати завжди більше любила старшу дочку. Адже саме їй подарувала квартиру… Якби кохала молодшу, все було б інакше. То хто ж правий? Чи є взагалі у цій суперечці істина? Хто саме має доглядати стару матір?