Коли я народила своїх дітей, часи були дуже тяжкі: ні роботи, ні грошей

0
186

Коли я народила своїх дітей, часи були дуже тяжкі: ні роботи, ні грошей. Чоловік хоч і був поруч, але користі від нього мало — він більше любив заглядати в чарку і йти в запій на тижні. Я терпіла це довго, боялася засудження людей. Але в якийсь момент не витримала, розлучилася та поїхала на заробітки. Я стала однією з перших, хто виїхав за кордон з нашого села, а потім за мною потягнулися й інші. Там було дуже важко: чужі люди, мова незнайома, звичаї інші…

Advertisements

 

Але я терпіла, бо хотіла забезпечити краще майбутнє собі та дітям. Я залишила дітей на свою матір. Коли я виїжджала, вони були в 11 класі, а повернулася я лише тоді, коли вони вже закінчували університет. Я повністю сплатила їм навчання, синові навіть на квартиру змогла накопичити. Не в кращому районі, звичайно, але все ж таки своє житло! Доньці теж планувала відкладати на квартиру, але вона вдало вийшла заміж і мої гроші їй уже не знадобилися. Погостювавши трохи вдома, знову поїхала заробляти. Адже, крім дітей, мені потрібно було впорядкувати і своє власне життя.

 

А ремонт будинку – справа дорога. Щойно я перетнула кордон, як мені подзвонила сусідка: — Повертайся, Любко, твоя мама в лікарні, інсульт у неї, треба доглядати. Але що мені робити? Я щойно поїхала. Зателефонувала дітям, попросила їх допомогти, але вони були надто зайняті і відмовилися. Моя мати, яка їх виростила, не дочекалася від них допомоги. Тоді я вирішила, що досить — більше грошей дітям не надсилала. Найняла жінку, яка доглядала маму, і добре їй платила.

 

А сама почала збирати на себе, бо з такими дітьми невідомо, що очікувати у майбутньому. Коли моєї мами не стало, я повернулася до України остаточно. І раптом мої діти, котрі два роки не спілкувалися зі мною, знайшлися. Приїхали з подарунками, наче ні в чому не бувало. Довго тягли, перш ніж розпочати розмову по суті: — Мамо, ти більше не поїдеш за кордон? А куди гроші дінеш, що привезла? Ось вона, вся їхня «любов». Ти все життя горбатишся за них, а вони тільки й думають, куди підуть твої заощадження. Тепер не знаю, що робити: вкладати гроші в будинок чи допомогти дітям, які так скаржаться, що жити стало дорого?

Advertisements