Минулої осені ми вирішили придбати кілька мішків картоплі в узбеків. Для цього ми поїхали на базу, де узбеки продають свої овочі, фрукти та інші смаколики.
Картопля виявилася великою, чистою та добірною. Ми привезли її додому і відправили зберігатись у льох батьків. Ця картопля нам дуже сподобалася, тому ми вирішили провести експеримент і посадити її. Чотири сотки з п’яти зайняла батьківська синьоока, а одну зайняв експериментальний зразок невідомого походження.
Під час посадки картоплі нам усім було смішно, бо ми думали, що на цьому місці або нічого не виросте, або, навпаки, виросте зростом з людину.
Жодне з припущень не справдилося, але все ж таки одна дивина була. На картоплі взагалі не було колорадських жуків і найнезвичайніше те, що навколо експериментального зразка не ріс зовсім бур’ян. Весь город був у бур’янах, а грядку з нашою картоплею він немов уникав.
Коли вже був кінець літа, ми вирішили подивитися, як справи з нашою картоплею. Тож викопали кілька кущів.
Картопля була, а це вже добре, оскільки навесні ми витратили сили недаремно.
А ще нас здивував її розмір. Деякі картоплини були величезними, але частіше все ж таки траплялися дуже маленькі, ніби вони не доросли. Загалом картопля виявилася досить урожайною, з куща виходить понад 10 бульб, тільки не завжди великі. Декілька кущів дрібних, один – великих і так далі.
Якщо порівняти з нашою сортовою картоплею, яку ми садимо на високих грядках спеціальним способом, то ця відстає у багато разів. Однак для тих, хто не знав кращого і цьому буде радий.