Марта на кілька хвилин забарилася біля дверей своєї квартири, глибоко зітхнула і увійшла. Мати зустріла її з хвилюванням, яке швидко перейшло у розгубленість, коли вона зрозуміла, що майбутнього зятя Остапа немає з дочкою. Мати завалила Марту питаннями, цікавлячись, чи не посварилися вони, чи не трапилося чогось у РАГСі. Марта спокійно пояснила, що вони навіть не дійшли до РАГСу, бо вона вирішила не виходити за Остапа. Вона дійшла до сходів будівлі, зупинилася і задумалася: чи справді вона хоче провести все життя з цією людиною? Вона одразу зрозуміла, що почувається у пастці при цій думці. Незважаючи на те, що мати вмовляла її передумати, стверджуючи, що це лише передвесільне нервування, Марта твердо стояла на своєму, відчуваючи, як її охоплює почуття полегшення.
Реакція матері була розчаровуючою, вона турбувалася про те, як Остап сприйме цю несподівану новину. Вона докоряла Марті за те, що та не обговорила свої сумніви особисто з Остапом, а просто пішла від нього. Марта весь вечір захищала свій вибір, пояснюючи, що уявляти собі майбутнє з Остапом як дружини і матері його дітей було неможливо. Незважаючи на гарні якості Остапа і його практичність, у тому числі фінансову обачність і вміння планувати, Марта відчувала себе скутою його жорсткими очікуваннями від їхнього спільного життя, які включали докладні кар’єрні плани і планування сім’ї, що не збігаються з її устремліннями.
Навіть її радість і хвилювання з приводу можливості зайнятися журналістикою в столиці Остап зустрів з недовірою: для нього їхнє осіле життя в маленькому місті було пріоритетнішим за її кар’єрні перспективи. Відстоявши свою позицію та обравши кар’єру замість шлюбу, Марта переїхала до столиці за тиждень. Її рішення призвело до напружених відносин з матір’ю, проте батько підтримав її і допоміг освоїтися в місті. Марта дуже скоро знайшла задоволення у своїй кар’єрі та житті у столиці, а згодом навіть зустріла ту людину, яка повністю поділяла її погляди на життя.