Після весілля ми з чоловіком вирішили, що нам потрібне власне житло. На наші заощадження та трохи позикових грошей нам вдалося купити невелику однокімнатну квартиру у старій будівлі. Вона вимагала значного ремонту, але у нас вистачило коштів лише на генеральне прибирання та поклейку шпалер. Приблизно в цей час мої батьки робили капітальний ремонт у своїй квартирі, витративши кілька тисяч доларів. Хоча це були їхні гроші та їхній вибір, але я не могла не почуватися трохи скривдженою тим, що вони навіть не подумали допомогти нам. Моя свекруха, яка виховувала мого чоловіка одна, жила скромно у невеликій квартирі. Я знала, що вона прихистила б нас, якби могла.
Коли вона приїхала до нас у гості і побачила, що у нас висить простирадло замість фіранок, то люб’язно запропонувала нам свої старі фіранки, що я з вдячністю прийняла. Однак моя мати під час свого візиту лише розкритикувала нашу квартиру та фіранки. Незважаючи на те, що я їхня єдина дитина, батьки ніколи не допомагали мені по-справжньому. У мого батька є молодша сестра Мар’яна, яку бабуся та дідусь довірили моїм батькам. Батьки завжди допомагали їй, особливо після того, як вона залишилася сама з дитиною.
Перед недавнім святом чоловік купив нам нові штори. Мама запропонувала Мар’яні, досвідченій швачці, пошити їх для нас. Та погодилася, але взяла велику плату та затягнула із виконанням роботи. Незважаючи на те, що я була стурбована ціною та відсутністю терміновості у її діях, у результаті заплатила їй. Через кілька днів свекруха зробила мені сюрприз у вигляді чудово зшитих штор для кухні з тканини, яку я вибрала для спальні. Виявляється, вона потай зняла мірки і порадилася з моїм чоловіком про мої улюблені кольори. Це був продуманий подарунок, у якому виявилася велика турбота та увага. Цей досвід допоміг мені зрозуміти, що іноді родичі можуть бути більш уважними та співчутливими, ніж рідна родина. Справа була не тільки в шторах, а й у ставленні до мене, що справді мало значення.