Мій син не був ні гарним, ні багатим, і коли йому виповнилося 33 роки – я вже остаточно втратила надію на те, що він одружиться. Ми жили разом у невеликій квартирі; я готувала та прибирала, а він працював. Він був пізньою дитиною, тому я часто турбувалася про те, що залишуся сама і без підтримки. Його єдиним хобі була рибалка, яка приносила мені більше клопоту, ніж радості від спійманої риби.
У нас у селі був старий сімейний будинок, куди мій син Василь із задоволенням їздив. З однієї такої поїздки він повернувся задумливим, що натякало на щось особливе. Незабаром виявилося, що він закохався в сільську продавчиню Надю, яка була молодша за нього на 12 років. За кілька місяців вони одружилися і планували жити у селі, як тільки відремонтують будинок.
Тимчасово вони переїхали до мене, але невдовзі Надя завагітніла двійнятами. Василь увесь цей час невпинно працював, щоб накопичити на ремонт. Якось, коли він був на роботі, а я пішла за покупками, Надя зникла , залишивши записку і забравши всі заощадження. З того часу ми її не бачили. Василь зосередився на вихованні дітей та більше не одружився. Незважаючи на всі труднощі, радість від того, що він має дітей, виправдовує все. Що стосується Наді, то, де б вона не була, сподіваюся, вона здобула спокій і щастя.