Провівши все своє життя в місті, я завжди мріяла про будинок у селі, зачарована ідеєю жити біля річки, біля лісу, багатого на дерева, ягоди та гриби, і дихати свіжим повітрям. Вийшовши на пенсію, я скористалася можливістю втілити цю мрію у реальність. Я знайшла і купила ідеальний будинок у селі неподалік міста, продавши свою міську квартиру, щоб фінансувати це нове починання. У будинку було все, що я собі уявляла – і всі бажані природні умови.
Гроші, що залишилися від продажу квартири, я вклала в облаштування місця відпочинку у дворі. Я найняла професіоналів, які збудували альтанку, проклали доріжки та встановили освітлення. Вже за місяць двір перетворився, створивши ідеальне місце для відпочинку. Однак незабаром сільська ідилія була порушена моїм сусідом – пенсіонером з не надто доброзичливою поведінкою. Він дотримувався твердих переконань щодо сільського життя, зокрема – необхідності тримати худобу, і навіть вважав мій спосіб життя, орієнтований на відпочинок, образливим.
Його діяльність починалася рано-вранці, порушуючи мій спокій. Через несподіваний сусідський конфлікт я почала шкодувати про своє рішення. Зрештою, між нами було досягнуто компромісу: я погодилася купувати продукти виключно у нього, з умовою, що свою діяльність він розпочинатиме хоча б після 7 ранку. Спокій у моєму сільському житті було повернуто…