У 50 років я переїхала до Італії на заробітки, залишивши на батьківщині двох сестер. Моя молодша сестра, Аня, залишилася вдома зі своїм маленьким сином. На жаль, незабаром Аня серйозно захворіла, і я висилала їй дорогі ліки та оплачувала послуги найкращих лікарів.
Її чоловік, Артур, покинув роботу, щоб доглядати її, і я фінансово підтримувала їх майже 7 років. Артур бездоганно вів господарство і дбав про Ганну до її смерті. Пізніше я купила їхньому сину невелику квартиру, вважаючи, що саме цього хотіла б моя сестра. Це рішення засмутило мою другу сестру, Світлану, яка почувалася обділеною увагою. Незважаючи на мої пояснення, вона продовжувала ображатись.
Через роки після смерті Ані Артур знайшов нову партнерку, Інну, але довго не наважувався сказати нам про це, побоюючись нашої реакції. Дізнавшись про їхні стосунки, я заспокоїла і запевнила Артура, що він має повне право на щастя. Моя підтримка завжди була щирою, адже він все життя був відданим чоловіком нашої сестри. Я сподіваюся, що і Світлана колись зрозуміє, що я допомагала тим, хто найбільше цього потребував, і вважала, що роблю правильно.