Мій старший брат одружився у 35 років, знайшовши своє кохання в Олені – колись заміжній жінці, та ще й з сином Колею. Незважаючи на початкові заперечення нашої мами, я порадила їй не втручатися, поважаючи вибір брата Володимира. Володимир прийняв Олену і Колю всім серцем, ставлячись до хлопчика як до рідного сина, незважаючи на відсутність власних біологічних дітей.
Олена більше не хотіла народжувати. Володимир вкладав у сім’ю всі свої сили і любов, не отримуючи нічого натомість від Олени, яка бачила свою роль виключно в тому, щоб “надихати” чоловіка. Час йшов, Микола виріс, обзавівся роботою і машиною завдяки підтримці Володимира. Коли було оголошено про весілля Миколи, мій брат уже планував щедро обдарувати молоду пару квартирою… Однак несподіваним відкриттям стало те, що я дізналася від сусідки: весілля пройде без участі Володимира.
Зіткнувшись з відсутністю запрошення, оскільки на весіллі мав бути присутній біологічний батько Колі, Володимир відчув себе зрадженим, нарешті усвідомивши, що його місце в житті Олени та Миколи завжди було відсунуто другого план. Ця ситуація призвела до його важкого рішення відмовитися від фінансової підтримки весілля і вимагати, щоб вони негайно покинули його будинок. Думки серед наших друзів і родичів досить-таки різні: одні критикують вчинок Володимира, інші вважають, що він нарешті усвідомив істинність свого невдячного становища в житті цих людей.