Роман завжди відчував відповідальність за добробут своєї сім’ї. Одружившись, він узяв на себе цей тягар, працюючи позмінно, щоб збудувати будинок і утримувати сім’ю, поки дружина працювала вихователькою в дитячому садку. Дочки виросли, знайшли роботу, але Роман продовжував виснажливо працювати, щоб допомогти їм матеріально, особливо з покупками квартир. Весілля старшої дочки та купівля квартири були серйозними фінансовими зобов’язаннями, і, на щастя, молодша дочка все ще жила вдома, що трохи полегшувало ситуацію.
Проте самовідданість Романа давалася взнаки. У день його 50-річчя проблеми зі здоров’ям призвели до госпіталізації та суворого попередження лікаря залишити роботу, яка потребує великих зусиль. З небажанням Роман залишив добре оплачувану роботу, що призвело до зміни способу життя. Він все одно профінансував відпустку у Таїланді для своєї молодшої дочки. Однак необхідність у стабільному доході змусила його знайти менш складну роботу у місті, хоч і зі значно меншою зарплатою. Це зниження доходу викликало напруженість у сім’ї.
Його дружина, турбуючись про майбутнє їхніх дочок, часто висловлювала своє невдоволення, сумніваючись у можливості Романа забезпечити їх. Роман почував себе у пастці, не маючи можливості повернутися на колишню роботу через проблеми зі здоров’ям, і водночас намагаючись задовольнити фінансові потреби своєї сім’ї на новій роботі. Постійний стрес і сварки вдома робили їхнє сімейне життя нестерпним, і Роман був розгублений. Він подумував про те, щоб працювати на кількох роботах, щоб дозволити собі купити квартиру для їхньої молодшої дочки, але знав, що здоров’я не дозволить йому повернутися до такого темпу. Відповідальність, яку він колись з гордістю ніс, тепер обтяжувала його, і не було видно жодного рішення.