Під час канікул Оксана повернулася з навчання в медичному інституті до батьківського будинку у передмісті, бажаючи поділитися важливою новиною про отриману спадщину, про яку йшлося у листі, який вона везла з собою. Батьки були приголомшені, дізнавшись, що Оксана отримала цю спадщину від Аніти Павлівни – відчуженої кузини її батька, яка не мала дітей і вела відокремлений спосіб життя. Вирішивши самостійно зайнятися оформленням спадщини, Оксана вирушила до міста своєї тітки, де розібралася з усіма документами та отримала ключі від заповіданої їй квартири.
Відвідавши своє нове житло, Оксана була вражена його розкішним інтер’єром, який натякав на багатство та вишуканий смак тітки. Досліджуючи кожен кут, Оксана незабаром виявила замкнену скриньку, відкривши яку, вона виявила всередині лист від тітки. У листі говорилося, що Аніта колись віддала свою хвору дочку Ірину до дитячого будинку через нездатність доглядати її. Це одкровення засмутило Оксану, і вона того ж дня вирушила до місцевого дитячого будинку.
Яке ж було її горе, коли вона дізналася, що Ірина пішла з життя всього кілька тижнів тому. Незважаючи на змішані почуття радості та смутку, викликані спадщиною та звісткою про смерть Ірини, Оксана вирішила зберегти та відремонтувати квартиру, перетворивши її на свій заповітний будинок. Таким чином, несподівана спадщина переплела життя Оксани з історією сім’ї, про яку вона ніколи не знала, поєднавши знову набутий комфорт з меланхолією прихованих переживань тітки.