Тетяна та її чоловік були готові до того, що їхня дочка Ольга вийде заміж рано – одразу після закінчення університету. 6 років тому вона так і вчинила. Проте батьки наполягали на тому, щоб дівчина стала фінансово незалежною, наголошуючи на необхідності самозабезпечення, якщо вона хоче створити власну родину. Усі вони комфортно жили у трикімнатній квартирі, а також володіли другою житлоплощею, яку здавали в оренду. Вони плекали своє мирне життя доти, доки дзвінок матері їхнього зятя, свахи, не порушив їхній спокій.
Із дзвінка з’ясувалося, що Ольга та її чоловік запланували 10-денну відпустку за кордоном без своїх маленьких дітей, і сваха обережно поцікавилася, чи може Тетяна тимчасово доглянути онуків? Тетяна рішуче відмовилася, згадавши, що бачиться з дочкою тільки у великі свята, і це вже виснажує її терпіння. Таня не могла зрозуміти, чому було озвучено таке прохання, адже було ясно, що донька давно вже почала дистанціюватися від них. Тетяна також нарікала на постійну участь свахи в житті молодої пари — від пошуку гарної роботи до допомоги з покупкою квартири, подарунками на машину та регулярною роботою няні. Вона вважала, що молоді люди, яким було вже за 30, мають самі дбати про себе, а не покладатися на старших родичів.
Тетяна була розгнівана очікуванням, що вона та її чоловік також повинні зробити свій внесок, стверджуючи, що тепер настала черга молодого покоління забезпечувати їх. Сваха не поділяла її почуттів, натякаючи на те, що жорстка позиція Тетяни може погано позначитися на її подальшому житті, коли підтримка сім’ї матиме першорядне значення.
Проте Тетяна категорично відкинула ідею обміну фінансової допомоги на любов і повагу, підтвердивши своє задоволення поточними обставинами і натякнувши на те, що готова дивитися в майбутнє, хоч би що воно обіцяло – чи то з дочкою, чи без неї.