Нещодавно я одружився з жінкою, яка вже двічі була одружена. У нас обох є діти від попередніх стосунків: у мене – семирічна дочка, у неї – дев’ятирічний син. Моя дочка здебільшого живе з мамою, але часто залишається ночувати у нас, що моя дружина спочатку підтримувала, говорячи, що дівчинці потрібен тато. Поступово я почав помічати різницю щодо відношення дружини до наших дітей.
На 10-річчя її сина ми відривалися за повною програмою, витратили багато грошей на прикраси, їжу, подарунки та розваги. Коли ж настав день народження моєї доньки, дружина раптом стала суперекономною, виправдовуючи це тим, що вона ще занадто мала для пишних свят. Мене така невідповідність дратувала, тож я особисто дав гроші колишній дружині на пишне святкування дня народження доньки. Нерівність поширювалася і на покупки до школи. Моя дружина витратила 25 тисяч гривень. на дорогі речі для сина, а для доньки виділила лише 5 тис. грн.
У відповідь на мої обурення вона заявила, що ми маємо насамперед витрачати гроші на “нашу нову родину”, фактично відсунувши дочку на другий план. Розчарувавшись, я почав давати дружині менше грошей, брехати, що мені урізали зарплату, а сам таємно переказував гроші колишній дружині на витрати дочки. Мені не подобається, що доводиться приховувати фінанси, але я не можу виправдати пріоритет її сина над моєю дочкою. Я планую знову поговорити з дружиною щодо проблеми, але я не відчуваю особливого оптимізму щодо зміни її мислення.