Юрко нерішуче спитав батька, чи можна йому та його дружині Юлі пожити у нього кілька місяців. Батько, відомий як людина небагатослівна та емоційна, відповів коротко: – Я проти, але ви можете лишитися. Тільки не галасуйте. Юрко знав про любов батька до тиші; жити з ним було непросто. У Сергія Васильовича , батька Юрка, був суворий розпорядок дня та побутові правила, які періодично порушували спокій Юлі, тим більше, що вона була на п’ятому місяці вагітності.
Через тиждень після пологів Юля потрапила до лікарні , і, на її подив, суворий свекор відвідав її першого ж дня, принісши фрукти для її здоров’я. Після її повернення чоловік вніс невеликі зміни у свій розпорядок дня, проявивши невластиву йому турботу про Юлю та новонароджену онучку, Віру. Взагалі, із народженням онуки колись невиразний Сергій перетворився. Він з любов’ю ставився до Вірочки, навіть брав на себе обов’язки догляду за нею, наприклад, міняв підгузки і гуляв з нею кілька разів на день.
Коли Юрко та Юля готувалися до переїзду до нової квартири, Сергій з несподіваною емоційністю наполягав на тому, щоб вони залишилися доти, доки Віра не підросте, натякаючи на власне старіння та бажання запам’ятатися онукою. Подружжя зрозуміло, як за пару днів змінився колись стриманий чоловік, який не любив висловити своїх почуттів, і вирішили залишитися, бачачи користь у тому, що у Віри буде відданий дідусь. Через Віру Сергій, здавалося, знову знайшов глибоке кохання.