Прийнявши пропозицію Паші, я переїхала до його міста, щоб розпочати нове життя разом з ним. Наш будинок, розташований у тихому районі, здавався ідеальним, поки ми не познайомилися з літньою сусідкою, бабою Катею та її дочкою, яка рідко приходить у гості, чия присутність часто порушувала наш спокій. Паша, як добрий сусід, часто допомагав бабі Каті по господарству, особливо, коли в неї вдома почався ремонт.
Те, що починалося як епізодична допомога, незабаром монополізувало його час, роблячи його виснаженим та дратівливим. Незважаючи на присутність свого сина, баба Катя багато в чому спиралася на Пашу, навіть у дрібних справах, ігноруючи потенціал сина. Якось ситуація загострилася, коли баба Катя зажадала від Паші негайної допомоги, ігноруючи його потребу у відпочинку. Я втрутилася, запропонувавши її синові зробити свій внесок, чим викликала її лють. Вона звинуватила мене в тому, що я несправедливо розпоряджаюся “квартирою мого чоловіка”, і це зауваження наголосило на її неповазі до нашого партнерства.
Паша відстояв нашу позицію, поставивши перед бабою Катею тверді кордони. Її реакція була бурхливою, а її відхід ознаменувався грюкнувшими дверима і затятою ворожістю в тамбурі. Після цього зіткнення вона почала холодно ігнорувати нас. Цей інцидент наочно продемонстрував труднощі сусідських відносин та важливість встановлення чітких кордонів, особливо коли щедрість сприймається як належне. Незважаючи на початкове тепло нашого нового будинку, цей епізод навчив нас тонкому балансу між добротою та необхідністю відстоювати свій власний добробут.